У вагонi пасажир каже провiдницi:
"Збудiть мене на станцiï "Глибокi кринiцi.
Вмене нерви не в порядку, так ви пам'ятайте,
Як вставати не захочу -- за ноги стягайте.
Вiзьмiть на пiдмогу якогось мужчину,
Тягнiть мене до виходу i штовхнiть у спину.
Я, як сильно розiсплюся, в мене "не всi дома".
I запомнiть, що полиця моя 37 (тридцять сьома)".
Прокинувся пасажир той як стало свiтати.
"Де, -- говорить -- провiдниця? Де бiсова мати?!
Чому мене не збудила?! Не зна свого дiла?!"
Як почула провiдниця, мало не зомлiла.
"Це ж ми, -- каже, -- на станцiï "Глибокi криницi"
Гуртом стягли чоловiка не з тоï полицi!
Вiн пручався, вiдбивався, за схiдцi хапався,
До самого семафору за поïздом гнався."
